Дошкільний навчальний заклад ясла-садок компенсуючого типу №166
 
.


Сторінка вихователя-методиста

     Методичне керівництво освітньою діяльністю педагогів ДНЗ здійснює
виховаетль-методист Михайлишин Людмила Михайлівна

освіта вища, "Спеціаліст вищої категорії", стаж педагогічної роботи 28 років

 

 

 

 

 

Семінар для педагогів "Психолого-педагогічні основи спілкування вихователів з дітьми"

   Налагодження партнерського спілкування педагогів з дітьми зумовлено особистістю та майстерністю педагога. Центральним елементом майстерності є педагогічні взаємини педагога з дітьми, які ґрунтуються на ключовій категорії – «розуміння», а саме розуміння:

  • Сенсу власної педагогічної діяльності;
  • Унікальності та неповторності кожної дитини;
  • Відмінності впливу на кожну дитину стандартних, єдиних для всіх дітей умов життєдіяльності.
  • Внутрішнього світу самої дитини.

  ВПРАВА «Склади картинку»

   МЕТА: об’єднання педагогів у групи, налаштування на позитивну роботу.

   ХІД:

   Ведучий готує 3-4 картинки формату А4 – розрізає на 4 частини у вигляді пазлів. Кожен учасник витягує один фрагмент пазлу і об’єднується в команду з тими учасниками, хто має частинки необхідні для створення цілісної картини. Кожна команда після складання картинки займає місце за своїм ст.

олом.

    Ведуча: Чи можна сказати, що в процесі виконання вправи вам знадобилося розуміння?

  ВПРАВА «Розуміння» 

   МЕТА: обговорення та характеризування поняття «розуміння».

   МАТЕРІАЛ: ватман із написом по середині «розуміння дитини».

   ХІД:

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ:

   Розуміння світу людей, особливостей живої природи, сенсу та призначення свого життя — усе це супроводжує кожного з нас упродовж життя. Відомий педагог-новатор Микола Палтишев розглядає поняття «розуміння» у трьох взаємопов'язаних аспектах — розуміння як система, як процес і як результат, а точніше:

  • система життя, у якій відбувається пошук правди нашого буття — розуміння життя через релігію, філософію, науку;
  • природний процес глибинного пізнання світу — пізнання приводить до розуміння, тоді як розуміння — до знання;
  • результат мисленнєвого процесу, що відбувається під час зустрічі людини з певним явищем, об'єктом чи суб'єктом.

   Доктор педагогічних наук Іван Підласий виокремлює у структурі гуманістичних взаємин педагога  з дітьми такі компоненти, як: розуміння, визнання і прийняття дитини. Такі самі компоненти мають бути і в структурі взаємин вихованця з педагогом, адже дитина також стикається з проблемами розуміння, визнання і прийняття свого вихователя. Отже, ці компоненти, накладаючись один на одного, утворюють дуже складну структуру педагогічних взаємин.

   Розуміння — це проникнення у внутрішній світ дитини, що відбувається за допомогою почуттів. Дитина підсвідомо сподівається, що її зрозуміють за будь-яких обставин і в будь-якому стані. Тому позиція педагога, що враховує надії і сподівання дитини, домінує в особистісно орієнтованому вихованні.

   У основу сприймання дошкільника вихователем покладено принцип природовідповідності, тобто прийняття дитини такою, якою її створили природа, сімейне виховання та вплив дошкільного закладу, — самобутньою та неповторною. А бажанням зрозуміти дитину стимулює інтерес до неї. Саме вміння педагога побачити своєрідність дитини стає точкою опори для особистісного контакту з нею і для подальшого впливу на розвиток її особистості.

   Варто звернути увагу й на обґрунтування ідей педагогіки розуміння прийняти — підтримати -  пізнати дитину.

   Отже, центральним елементом професійної майстерності педагога є  взаємини між ним і дитиною. Педагоги та діти активно творять разом освітній процес.

   Ведучий пропонує кожному учаснику висловити свою думку щодо значимості поняття «розуміння дитини» і прикріпити на ватмані.

   ВПРАВА «Я в дитинстві»

   МЕТА: спрямувати усіх учасників семінару на зняття стомлення та внутрішніх «утисків», на знаходження внутрішньої стабільності, відчуття себе дитиною з її безпосередністю і добротою.

   ХІД:

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ:

   Психологи рекомендують нам, педагогам, частіше «повертатися у власне дитинство», тому що в цьому — шлях до розуміння дитини. Такий прийом дасть змогу зрозуміти, чому вихованець поводиться так, а не інакше чому він саме такий і не може бути іншим. Не дивуються ж діти одне одному...      

   Парадоксально, але це так. Педагог приходить до дітей із незрозумілого й у чомусь далекого їм світу дорослих, у якому на кожному кроці - обмеження, правила, норми. Через це він як би «відсувається» від дитини, стає для неї незрозумілим, викликає в неї або пригніченість, або агресію, бунт.

   Відчуження та протистояння, які педагог викликає в дитини, можна істотно пом'якшити або взагалі прибрати. Цього можна досягти, якщо спробувати «оживити» свої спогади про те, яким він був у дитинстві.

   Ведуча пропонує заплющити очі і уявити себе у дитинстві, якими ми були, які поступки здійснювали, були чемними чи пустотливими.

   Під час пригадувань спробувати жваво уявити себе дитиною та як би заново пережити свої дитячі враження. Головне, пригадати, які внутрішні мотиви змусили вас тоді зробити той чи інший учинок. Пригадати, які почуття у вас були під час спілкування з дорослими, що б ви хотіли змінити у них, як би ви хотіли, щоб з вами розмовляли, у чому зрозуміли. Спираючись на свій дитячий досвід, постарайтеся зрозуміти своїх вихованців, якого спілкування і розуміння вони прагнуть, викликати їхню довіру. З часом ваше порозуміння з дітьми стане все частішим, тому що діти будуть відгукуватись на ваше бажання зрозуміти, відчути їхній внутрішній стан.

   ВПРАВА-РЕФЛЕКСІЯ  «Голосно про голос»

   МЕТА: формувати у педагогів вміння працювати над удосконаленням різних властивостей голосу у певних ситуаціях під час спілкування з дітьми і усувати його недоліки за допомогою тренувальних вправ.

   МАТЕРІАЛ: текстовий матеріал для кожного учасника.

   ХІД:

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ:

   В основі спілкування педагога з дитиною немало важно відіграє тембр його голосу.

   Ведуча запрошує усіх учасників до спільного кола та роздає кожному учаснику частину художнього тексу. У дужках перед кожним текстом написано, у якому тоні та з якою силою голосу його слід прочитати. Під час роздавання карток важливо зберегти послідовність текстових уривків, оскільки учасники мають читати написане один за одним по черзі, «зливаючи» сказане у єдиний твір.

КАРТКА 1.

(Текст читає Мишка – пискляво і тихенько)

Взяла Яся олівець, олівець-малювець. Сіла Яся біля столу, розгорнула папірець.

КАРТКА 2.

(Текст читає наляканий Зайчик   - тремтячим голосом)

Треба тут намалювати отаку здорову хату! Вікна. Дах. Димар на нім. З димаря – великий дим.

КАРТКА 3.

(Текст читає хитра Лисиця  - тоненьким голосом)

Ось травичка. Ось доріжка. Ось дитинка. Ручки. Ніжки. Ротик. Носик. Голова. І волосся — як трава!

КАРТКА 4.

(Текст читає лінивий Ведмідь   - грубим  голосом)

Ось на небі сяє сонце. Довгі промені ясні... А в сторонці під віконцем квітнуть квіти запашні.

КАРТКА 5.

(Текст читає криклива Сорока   - галасливим голосом)

У дитинки є спідничка, а на ніжках черевички. Ще їй кошика зроби — піде ляля по гриби.

КАРТКА 6.

(Текст читає добра Білочка   - пестливим голосом)

Ліс такий густий, кошлатий, і дерев у нім багато: все ялинки та дубки. Як щітки, стирчать гілки.

КАРТКА 7.

(Текст читає Їжачок   - тихим голосом)

А під кожним під дубочком два грибочки, три грибочки, ось чотири, ось і п'ять... Вже нема де малювать!

КАРТКА 8.

(Текст читає злий Вовк - грубим голосом)

Враз на сонце, як примара, налетіла чорна хмара, чорна-чорна, наче дим...

Ось і блискавка!

І грім!

КАРТКА 9.

(Текст читає веселий Горобчик   - співочим, тонким голосом)

І полився з хмари дощик на грибочки, на дубочки, на ялинку, на хатинку, на малесеньку дитинку,

КАРТКА 10.

(Текст читає радісна Жабка   - швидким, тихим голосом)

на волоссячко, на кошик, ллється дощик, дощик, дощик, ллється швидко, швидко, швидко!..

КАРТКА 11.

(Текст читає здивований Лев – гучним, грубим голосом)

І нічого вже не видко!

— Що ж ти, Ясю, наробила? Зачорнила весь папір. І протерла, і продерла, і пробила аж до дір!..

КАРТКА 12.

(Текст читає задоволений безневинний Слоник  - протяжним спокійним голосом)

Яся каже:

— Ай-ай-я!

— Ай-ай-я!

Яся каже:

— Це не я! Це такий вже олівець, олівець-малювець!

   ВПРАВА  «Погляд на навчальну діяльність»

   МЕТА: розглядання виду спілкування педагога і дитини через навчання.

   МАТЕРІАЛ: карта твердження і визначень активної і пасивної навчальної діяльності для кожної групи.

   ХІД:

   Кожна група отримує аркуш із твердженнями та визначеннями, що стосуються активної чи пасивної освітньої діяльності.

Ведуча пропонує з'єднати лініями червоного кольору визначення або твердження, які стосуються активної освітньої діяльності, зі словами «активне навчання». А лініями синього кольору — твердження, що стосуються пасивної освітньої діяльності, зі словами «пасивне навчання».

   Учасники розв'язують завдання. Обговорюють, які з тверджень характеризують педагогіку розуміння.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ:

   Необхідно зазначити, коли педагог розглядає навчання як викладання, у ньому закладається пасивність, яку одразу ж відчувають діти. Насправді діти вчаться багатьох речей, яких дорослі не навчають навмисно. Це відбувається у природний спосіб — через ознайомлення з речами, предметами, через

обстеження, маніпуляції, сенсорні відчуття. Діти чують заохочення, досліджують матеріали, вчаться в інших дітей. Вони опановують ходьбу і вчаться розмовляти без спеціальних занять, лише завдяки середовищу, у якому перебувають.

   Тож змусити дітей дошкільного віку вчитися — неможливо. Кожній дитині властиві домінуючі способи пізнання. Деякі діти вчаться, спостерігаючи за іншими, а інші — у безпосередній діяльності. Кожен має власний набір здібностей і талантів: добре розвинене образне мислення чи пам'ять, інтерес до музики або мов, художні чи комунікативні здібності. Педагогіка розуміння передбачає врахування вихователем цих відмінностей і створення таких умов, за яких кожна дитина знала б і відчувала, що її не обділяють увагою.